Історії з почуттями

Педагог зазначає, що почуття є у всіх - навіть у персонажів історій. Педагог пропонує під час читання історії визначати, які почуття виникають у персонажів. Це допоможе нам розвивати емпатію та краще пізнати себе. Адже можемо поміркувати, коли ми також відчували цю емоцію.

1. Педагог пропонує дітям зручно розміститися в колі та послухати історію.
2. У процесі / після читання педагог може пропонувати дітям поміркувати над запитаннями:
   • Які емоції відчуває / відчував персонаж?
   • Як ви це зрозуміли? (Наприклад, за виразом обличчя та жестами тощо)
   • Чому персонаж має / мав такі почуття?

• Чи ви коли-небудь почувалися так само, як ___ (персонаж)? Наведіть приклади.
• Які почуття вам легко / важко вдається розпізнати вінших людях? Що може допомогти вам зрозуміти, як почувається інша людина?
• Що б ти зробив / зробила, якщо б відчував /відчувала те ж саме, що і ____(персонаж)?

Для учнів початкових класів:

• Педагог може запропонувати дітям додати слова - назви почуттів до «Дерева почуттів». Адже автори книжок можуть використовувати нові та цікаві слова, які позначають почуття.
• Педагог може запросити учнів створити та поділитися власними «Історіями зпочуттями». Це можуть бути як історії з життя, так і вигадані. Варто заохочувати учнів ставити одне одному запитання щодо почуттів під час презентації таких історій.
• Педагог може мотивувати дітей до обговорення почуттів, запропонувавши їм поділитися власними історіями з життя, коли вони відчували ту чи іншу емоцію.
• Педагог може попередньо зафіксувати всі назви емоцій зазначених в історії та створити нові картки для активності «Емоційне бінго». У процесі читання / слухання історії педагог може запропонувати дітям викреслювати ті емоції, які вони прочитали / почули. Перемагає той учасник, який найпершим знайде всі емоції в історії і закреслить відповідні поля на картці.

Для учнів 5-6 класів:

• Педагог може запропонувати дітям поміркувати, як персонаж з історії міг би почуватися в певній ситуації з життя дитини чи класу.
• Педагог може спонукати дітей поміркувати над тим, які інструменти чи прийоми автор використовує, щоб описати почуття персонажа, не називаючи їх.